Марек Едельман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марек Едельман
Marek Edelman
Марек Едельман, 2005
Народився1 січня 1919(1919-01-01)[1][2][3]
Гомель, Могильовська губернія[1][2]
Помер2 жовтня 2009(2009-10-02) (90 років)
Варшава, Польща
ПохованняЄврейський цвинтар у Варшаві (Воля)d
Країна Республіка Польща
Національністьєвреї[2]
Діяльністьполітик, кардіолог, профспілковий діяч, автор
Alma materМедичний університет в Лодзі
Знання мовпольська[3], їдиш, німецька і французька
УчасникПовстання у Варшавському гетто
ЧленствоЄврейська бойова організація, Комітет Оборони Робітників і Солідарність
Військове званняпідпоручик
ПартіяБунд
Конфесіянерелігійність
РодичіAnna Margolisd і Aleksander Margolisd
У шлюбі зAlina Margolis-Edelmand
ДітиAleksander Edelmand і Ania Edelmand
Нагороди
Орден Білого Орла
Орден Білого Орла
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону

Марек Едельман (пол. Marek Edelman, їдиш מאַרעק עדעלמאַן; точна дата і місце народження невідомі, прийнято: 1 січня 1922 у Варшаві або 1 січня 1919 у м. Гомель, Білорусь — пом. 2 жовтня 2009 у Варшаві) — польський політичний і громадський діяч єврейського походження, кардіолог, один з керівників повстання у Варшавському гетто та борець за звільнення Польщі від комуністичного режиму, кавалер ордена Білого Орла.

Біографія

[ред. | ред. код]

В роки Другої світової війни Едельман був одним з керівників повстання, яке спалахнуло в Варшавському гетто після рішення німецького командування про повну його ліквідацію. Бунт приречених на смерть людей тривав з 19 квітня по 16 травня 1943 року і був жорстоко приборканий регулярними частинами СС. Всього під час боїв з регулярними частинами СС було вбито близько 7 тисяч захисників гетто, ще 6 тисяч людей згоріли живцем. Після придушення повстання, мешканці гетто (близько 15 тисяч людей), які залишилися в живих, були відправлені до концтаборів і таборів смерті (більшість — в Треблінку). Повстання стало одним з найбільших і наймасовіших в Європі. Багато хто з євреїв, яким тоді вдалося врятуватися, пізніше брали активну участь у повстанні поляків у Варшаві 1944 року.

Всі післявоєнні роки Едельман займався своєю основною професією — працював кардіологом в лікарні міста Лодзь. Проте величезну частину свого життя герой повстання в гетто присвятив тому, щоб пам'ять його товаришів, які загинули в боротьбі з окупантами, зберігалася в серцях молодого покоління. Щороку він очолював церемонію покладання вінків до меморіалу героям повстання в гетто.

Наприкінці 80-х він був одним з керманичів руху «Солідарність», який зіграв ключову роль у звільненні Польщі від комуністичного режиму.

В квітні 1998 Президент Польщі Александр Квасневський вручив Едельману найвищу нагороду Польщі Орден Білого Орла. У 2008 Едельман був нагороджений французьким Орденом Почесного легіону.

Помер 2 жовтня 2009 у Варшаві на 87-му році життя. Останнім часом він важко хворів і був прикований до інвалідного крісла.

Марек Едельман був останнім з лідерів польського опору, який залишався живим. Він став для польської нації беззаперечним моральним авторитетом. Він встиг написати мемуари про повстання в гетто. Історію життя самого Едельмана описала у 1976 році Ханна Краль в книзі «Встигнути перед Господом Богом[pl]».

Джерела, посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марек Едельман

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://www.encyklopedia-solidarnosci.pl/wiki/index.php?title=Marek_Edelman
  2. ↑ а б в http://polska.newsweek.pl/marek-edelman---biografia,46737,1,1.html
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марек_Едельман&oldid=41143359